Велетень духу і співець народної свободи

     Щороку в Україні 9 і 10 березня відзначають Шевченківські дні, які припадають на роковини народження і смерті Тараса Шевченка. Цього року Україна відзначає 207 річницю з дня народження великого українського поета.  

    Шевченко — гордість і слава нашого народу, життєдайне духовне джерело, з якого ми черпаємо глибоку мудрість, наснагу, віру у незалежну, єдину Україну. Його називають провісником  нового життя, народним пророком, титаном духу, який уболівав за долю рідного народу, тому й залишив нащадкам духовний заповіт, що передається із покоління в покоління, від роду до роду. Духовну велич і красу українського слова він підніс на найвищу височінь. Тарас Григорович був, є і навіки залишиться найголовнішою особистістю у становленні нашої держави.

    Український поет – автор кількох поетичних збірок, поем, драми «Назар Стодоля», російськомовних повістей; ідейний натхненник Києво-Мефодіївського товариства;

 художник – випускник Петербурзької академії мистецтв; автор чималої кількості олійних полотен, в тому числі портретів та автопортретів, акварелей, рисунків;

 офортист – академік гравюри: один із перших в тогочасній Російській імперії, автор багатьох офортів на класичні та власні сюжети;

 громадський діяч, просвітитель – своїм коштом склав та видав «Буквар» для недільних шкіл, планував видати також граматику, арифметику, географію; брав участь у підготовці першого номеру журналу «Основа»; популяризатор класичного мистецтва серед простого люду;

 основоположник нової української літератури; втілив у поетичній формі норми народнорозмовної мови, котрі стали основою для створення української літературної мови.

     Вірші поета можна прочитати більш ніж ста мовами світу. Серед них — японська, корейська, арабська і міжнародна мова есперанто. Найбільше перекладів Шевченка — німецькою, польською, англійською мовами.

    На його честь встановили більше тисячі пам’ятників по всьому світу. Більшість монументів Т.Г. Шевченку розташовані на території України — 1256. Ще майже півтори сотні встановлені у 35 країнах.

    Поетична спадщина Кобзаря – це понад 240 творів, а живописна – приблизно 1200 робіт (олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків).

    Шевченко – творець в українській літературі, в духовному житті України того могутнього і нещадного духу національної самокритики, того «національного сорому», який завжди є потребою і передумовою великого національного руху,  національного відродження. Поезія Тараса Шевченка давно стала нетлінною і важливою частиною духовного єства українського народу.

    Тарас Шевченко для нас – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть. З чого черпають сили й надії. У глибини майбутнього посилав він свої непорушні заповіти синам свого народу, і серед цих заповітів перший і останній:

Свою Україну любіть,

Любіть її... во время люте,

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

     Ім’я Великого Кобзаря вписане золотими літерами в історію України. Через віки промовляє до нас слово великого поета, надихає нас, дає нам силу та мужність і нагадує, що ми – українці, що ми є народом. Великий  Кобзар мріяв про те, щоб:

   І на оновленій землі

   Врага не буде, супостата,

   А буде син, і буде мати,

   І будуть люде на землі.

    Щиро бажаємо  пробудження в наших серцях незламного Шевченківського духу до розвитку Української незалежної держави. Справедливою даниною світлої пам’яті Тараса Григоровича Шевченка має бути наша щоденна копітка праця в ім’я успішної  України, про яку мріяв Славетний Кобзар.